Страх темряви
Коли гасне світло й дім затихає, у кінці кімнати з’являється сяючий потяг. Страхи стають менш страшними, і темрява починає відчуватися безпечною.
Серія · Дві книги з чотирьох
Сяючий Потяг
Дати дітям більше, ніж просто казку перед сном. Потяг, який приїздить уночі лише тоді, коли дитині це потрібно — і в кожній книзі зупиняється на іншій станції дитинства.
Уся серія
Одна подорож, чотири станції дитинства
Вірити у свої ідеї
Вони пам’ятають свої помилки. Вони сумніваються, чи достатньо хороші їхні ідеї. На кожній зупинці Олівер дізнається, що кожне старання має значення — і що не треба нести тягар бути ідеальним.
Свої власні дари
Потяг їде далі — до Мосту Хоробрості, Саду Несподіваних Талантів і Станції Справжніх Скарбів. Подорож про те, що дитина вже несе в собі й ще не впізнала.
Світ без Часу
Потяг приїздить знову — саме тоді, коли дитині треба сповільнитися. Туди, де час не підганяє: де сповільнитися не помилка, а спосіб по-справжньому помітити життя, і де власний ритм — цього достатньо.
Книга перша · Вік 5–9 · 44 сторінки
Страх темряви
Коли світ затихає й гасне світло, з’являється таємничий потяг — він приїздить лише тоді, коли дитині це найпотрібніше.
Подорож веде через тихі місця ночі: Підземку Тишини, Станцію Тіней, Станцію Снів. Страхи стають менш страшними, думки — м’якшими, і навіть темрява починає відчуватися безпечною.
Книга друга · Вік 5–9
Вірити у свої ідеї
«А що, якщо я не зможу? А що, якщо зможу?»
Друга подорож вирушає в сутінках і зупиняється там, де живе сумнів: Станція Забутих Ідей, Станція Невидимих Старань, Станція Чужих Очікувань — валіза, яку дитина носить за когось іншого.
Це історія про те, щоб спробувати все одно. І про те, щоб довіритися собі ще до того, як з’явиться хоч один доказ, що варто.
Усередині першої подорожі
Три зупинки, три речі на пам'ять
Олівер ніколи не йде зі станції з порожніми руками. Він повертається зі світними слідами, потім із камінчиком, потім із ключиком — маленьким доказом, що він там був і що може повернутися.
Підземний Вокзал Тишини
Олівер виходить на темний перон і питає, хто ще тут. «Ти», — відповідає провідник. «Та частина тебе, яку важко почути, коли світ галасує.»
Кожен його крок м’яко світився якусь мить, а тоді згасав, наче маленька зірка. — То я не заблукаю? — Ні. Ти залишаєш слід.
Він іде звідти зі світними слідами позаду.
Станція Тіней
Потяг запізнюється, і темряві стає нудно — вона починає грати: стілець стає великим звіром, гілки — довгими пальцями. Темрява тут ніколи не зла. Їй просто самотньо.
Темрява не була жорстока. Їй просто було самотньо. А коли їй самотньо — вона любить уявляти.
Він іде звідти з камінчиком під подушкою.
Станція Снів
Велике поле подушок, і деякі з них повільно дихають. Вона з’являється лише тоді, коли пасажир втомився — не тілом, а думками.
— А де ж рейки? — У снах рейки не потрібні.
Він іде звідти з маленьким ключиком, ще теплим.
Уся подорож
Візьміть усі чотири — закладки їдуть разом із ними
Кожна книжка з комплекту приїздить зі своєю закладкою — двобічною, у тому самому золоті й нічній синяві, що й обкладинки. Спереду те, що історія лишає по собі. Ззаду — станції, на яких зупиняється ця книжка.
Книжка перша
ключ
“Темрява — не означає небезпечно.”
Книжка друга
ліхтар
“Кожне зусилля має значення.”
Книжка третя
паросток
“Сміливість — це не відсутність страху, а крок уперед разом із ним.”
Книжка четверта
годинник
“Твій власний ритм — цього досить.”
Лише в комплекті з усією серією. Окремо не продаються.
Читати вголос
Десять хвилин, без спіху
- стишити тривогу перед сном
- зрозуміти свої сни
- перетворити страх на цікавість
- зблизити дитину й батьків
- створити спокійний вечірній ритуал
Щоб читати вголос — тим голосом, яким говорять, коли ввечері вже нікуди не спішиш.